зобов’язання іноземця повернутися до країни походження

Докладне пояснення

Рішення про зобов'язання іноземця повернутися до країни походження видається і виконується в строго встановлених законом випадках і щодо певних категорій іноземців.

Відсутня можливість видачі такого рішення щодо громадян держав-членів Європейського Союзу, Норвегії, Ісландії, Ліхтенштейну, Швейцарії, Великобританії – бенефіціарів угоди виходу Сполученого Королівства зі структур ЄС та деяких членів їх сімей, які до них приєднуються або перебуваються з ними на території Польський. Одержувачами такого рішення також не можуть бути серед іншого, члени дипломатичних і консульських місій іноземних держав і турецькі громадяни, які набули повноважень відповідно до рішення № 1/80 Ради Асоціації Турецької Республіки і ЄЕС від 19 вересня 1980 р. «Про розвиток Асоціації».

Підставою для зобов'язання іноземця повернутися до країни походження є обставини, пов'язані з:

• перетином або спробою перетину кордону Республіки Польща всупереч законодавству,

• незаконним перебуванням на території Польщі,

• виконанням робіт або здійсненням підприємницької діяльності не відповідно до чинного законодавства,

• відсутністю фінансових коштів, необхідних для покриття витрат на проживання на території Польської Республіки, зворотного проїзду в країну походження або проживання або транзит в третю державу, яка дасть дозвіл на в'їзд, і в той же час недоцільність надійних джерел отримання таких фінансових коштів,

• обов’язком запису даних іноземця до списку іноземців, чиє перебування на території Польської Республіки небажано,

• вступ даних іноземця до списку іноземців, чиє перебування на території Польської Республіки небажано,

• вимогами захисту або державної безпеки або захисту безпеки і громадського порядку або пов'язані з інтересами Польської Республіки,

• судимістю іноземця, якщо він був засуджений законним вироком в Польщі до тюремного ув'язнення, підлягає виконанню, і є підстави для проведення розгляду про передачу його за кордон для виконання винесеного щодо нього покарання,

• перебуванням за межами прикордонної зони, де відповідно до дозволу на перетин кордону в рамках невеликого прикордонного руху іноземець може перебувати, якщо міжнародні угоди не передбачають інше,

• небезпекою, яку його подальше перебування на території Польської Республіки буде представляти для громадського здоров'я (підтвердженою медичним оглядом) або для міжнародних відносин іншої держави-члена Європейського Союзу,

• невідповідністю мети та умов перебування іноземця на території Польської Республіки декларованим, якщо закони не допускають їх зміни,

• прийняттям рішення про відмову в наданні статусу біженця або наданні додаткового захисту, про визнання заяви про надання міжнародного захисту за недопустиму, про припинення справи про надання міжнародного захисту або рішення про позбавлення його статусу біженця або додаткового захисту в ситуації, коли іноземець не покинув територію Республіки Польща в терміни та у випадках, зазначених у ст.299 п. 6 п.п. 1 літ.b, або знаходиться під охороною в установі, або під вартою для іноземців.

Кожна з перерахованих обставин може становити самостійну підставу для зобов'язання іноземця повернутися до країни походження. Може також залишатися у зв'язку з іншими обставинами.

У конкретних випадках, навіть незважаючи на наявність підстав для зобов'язання іноземця повернути до країни походження рішення з цього питання не представляється. Розгляди з приводу зобов'язання іноземця повернутися до країни походження не порушуються, і якщо було ініційоване, то анулюється, якщо іноземець серед іншого:

• має статус біженця або користується додатковим захистом або перебуває в Польщі на підставі згоди на перебування з гуманітарних причин або згоди на толерантне перебування,

• отримав один з наступних дозволів на перебування:

  · дозвіл на тимчасове перебування, виданий на підставі ст. 187, п. 6 або 7 Закону «Про іноземців», дозвіл на тимчасове перебування у зв'язку з обставинами, що вимагають короткострокового перебування (ст. 181) або дозвіл на тимчасове перебування для жертв торгівлі людьми (ст. 176) або перебуває в Польщі на підставі свідоцтва, що підтверджує що він є жертвою торгівлі людьми,

  · дозвіл на постійне проживання,

  · дозвіл на довгострокове перебування резидента ЄС на території Польщі,

• є дружиною/чоловіком польського громадянина або іноземця, що має дозвіл на постійне проживання або дозвіл на довгострокове перебування резидента ЄС на території Польської Республіки, і не заперечують проти цього міркування захисту або безпеки держави або захисту безпеки і громадського порядку, якщо метою вступу в шлюб або його існування не є обходом законів,

• перебуває на території Польщі на підставі польської візи, виданої з метою, зазначеною в ст. 60 п. 1 п.п. 23 (гуманітарною), що дозволяє тільки в'їзд на територію Польської Республіки і перебування на цій території,

• може бути негайно переданий третій державі відповідно до міжнародної угоди «Про передачу і прийом осіб після попереднього затримання у зв'язку з перетином кордону всупереч законодавству»,

• може бути негайно доставлений до кордону, якщо він був затриманий в прикордонній зоні відразу після ненавмисного перетину кордону всупереч положенням Закону.

Рішення про зобов'язання іноземця повернутися до країни походження видається з управління компетентного начальника прикордонної служби або коменданта прикордонної служби.

Вищим органом по відношенню до коменданта відділення або прикордонної служби в питаннях зобов'язань до повернення до країни походження, є начальник управління у справах іноземців. Завдання глави Управління по оскарженню цих справ виконує департамент з легалізації перебування управління у справах іноземців.

Іноземець має право подати начальнику управління у справах іноземців апеляцію на рішення органу І інстанції. Апеляція подається в письмовій формі, через орган, який виніс оспорюване рішення, протягом 14 днів з дня її доставки.

В апеляційному порядку начальник управління у справах іноземців може:

• визнати відсутність обґрунтованості зобов'язання іноземця до повернення до країни походження - скасує оспорюване рішення в повному обсязі і припине порушене прикордонною службою процес, пояснивши в поясненні причини скасування рішення, або скасує рішення в частині, що стосується відмови у видачі дозволу на гуманітарне перебування або дозволу на толероване перебування, та наддасть один з таких дозволів;

• ствердити, що необхідні умови, щоб визнати обґрунтованість зобов'язання іноземця до повернення до країни походження, були виконані - в цьому випадку залишиться в силі оскаржене рішення і детально пояснить свою позицію (зберігаючи законність зобов'язання начальника Управління у справах іноземців змінити деякі елементи цього рішення – наприклад, продовжити термін, передбачений для добровільного повернення або змінити термін, відповідний для повторного в'їзду);

• ствердити, що рішення було прийнято з порушенням законодавства, а, необхідний для вияснення діапазон справи має істотний вплив на її рішення і виконувати самостійно розслідування в обсязі, необхідному для винесення рішення у справі або передати матеріали справи на повторний розгляд до органу І інстанції, доручаючи проведення певних дій подальшого розгляду.

Перейдіть на вкладку «Адміністративні процедури» («Заходи оскарження») і на вкладку «Найбільш поширені помилки», щоб ознайомитися з більш докладним поясненням процедури оскарження.

У рішенні про зобов'язання повернутися до країни походження може бути вказаний термін добровільного повернення, який становить від 15 до 30 днів і відраховується з дня отримання рішення. У разі прийняття такого рішення, іноземець зобов'язаний покинути територію Польщі в зазначений в ньому термін - слід обмовитися, що виїзд в іншу державу-член ЄС/державу Шенгенської зони не є виконанням такого рішення. Якщо в рішенні вказано термін для добровільного повернення, то іноземець має можливість скористатися допомогою в добровільному поверненні (це пов'язано, зокрема, з можливістю покриття витрат на проїзд, адміністративних витрат, пов'язаних з отриманням проїзних документів, необхідних віз і дозволів, вартості харчування в дорозі, а також вартості медичної допомоги).

Термін добровільного повернення не окреслений в кожному випадку. Якщо, серед іншого, існує ризик втечі або, якщо цього вимагають міркування оборони або безпеки держави або захисту безпеки і громадського порядку, рішення щодо повернення до країни походження здійснюється примусово, а іноземець самостійно або гарант оплачує вартість його перебування в Польщі (запрошуюча особа або особа, яка доручає виконання роботи або наукова інституція, яка прийняла іноземця для дослідницького проекту) і стягується вартість виконання такого рішення.

Рішення про зобов'язання іноземця повернутися до країни походження також включає заборону на повторний в'їзд на територію Польської Республіки та інших держав Шенгенської зони. Цей термін становить від 6 місяців до 5 років, в залежності від обставин, які послужили підставою для винесення рішення. Ця заборона може бути скасована на прохання іноземця відповідно до належної процедури (докладніше на вкладці: Заборона на повторний в'їзд).

У той день, коли рішення про зобов'язання повернутися до країни походження стає остаточним, за законом (тобто автоматично, без необхідності видавати додаткове рішення) відбувається анулювання національної візи, закінчення терміну дії наявного в іноземця дозволу на тимчасове перебування та дозволу на роботу. Якщо рішення про повернення було видане у зв'язку з порушенням правил перебування в Польщі на підставі дозволу на перетин кордону в рамках малого прикордонного руху, в той день, коли це рішення стане остаточним в силу Закону відбудеться анулювання даного дозволу на перетин кордону в рамках малого прикордонного руху.